Легенда про Межові камені

Між селами Нечаївка та Голубієвичі в місці злиття річок Сугоклея та Сугоклейчик розташована пам’ятка археології – алея менгірів «Межові камені», або як називають їх місцеві жителі – «Межняки».

Межові камені – археологічна пам’ятка України доби пізнього неоліту. Являє собою два ряди з 15 пар паралельних кам’яних монолітів. Ряди зорієнтовані зі сходу на захід, висота паралельних пар брил однакова. Найвища – друга пара (до 1,50 м), висота наступних поступово зменшується. Відстань між сусідніми брилами рядів збільшується, деякі з них розташовані на іншому березі річки. Камені досить великі, деякі масою більше тони, з місцевих гранітів, виходів яких достатньо в цих місцях.

Легенда про Межові камені існує приблизно з середини ХІХ століття. Її переказують старі люди, жителі села Нечаївки. На сучасному етапі дана легенда записана та зберігається у місцевому музеї Юрія Яновського. В ході екскурсійної роботи та під час проведення масових заходів легенда поширюється в маси.

Дуже давно, ще до потопу, Диявол вирішив розділити земну твердь на дві частини – одну для праведників, а іншу – для грішників. Межею між цими двома частинами була дорога, якою душі померлих праведників відправлялися до схід сонця – на небо, в рай, а душі грішників – на захід, в царство Сатани. Така задумка не сподобалася Всевишньому. Він зруйнував диявольське творіння. З тих часів від межі і до дороги залишилось лише 12 каменів, які показують, де саме нечистий вирішив розділити землю. Люди стороняться цих місць. Лише пастухи зрідка випасають тут худобу, та рибалки рибачать на берегах Сугоклеї.