Цю легенду завідуючому музеєм історії с. Глодоси Борису Лавріненку розповів житель с. Юріївки Добровеличківського району Семен Вороненко.
Під час російсько-турецької війни 1768-1775 років один козак був тяжко поранений, а заможній дід Глод, який мешкав у тій місцевості, підібрав його і виходив.
Козак, видужавши, залишився працювати у Глода, і той за гарну працю й відданість подарував не тільки коня, а й шматок землі у віддаленій балці. Оселився там хлопець, став вести хазяйство. Одного разу біля його хутірка стали табором цигани. Була серед них гарна дівчина, яку побачив юнак і закохався. Стали вони таємно зустрічатися і через певний час вирішили втекти від циган. Довго ті шукали молодят, але не знайшли й відкочували далі.
Повернулися хлопець із дівчиною до хутора, стали жити разом. От вже і дитинка в них народилася. А наступного року, ранньої весни, цигани зненацька приїхали до хутора і побачили молоду родину. У розпачі вбили вони обох з їх маленьким дитям.
Балка, де пізніше виросло село, дістала назву Козакової. По ній же назвали село.
