Ще в далекому минулому болгари святкували 1 березня як день приходу весни. Ці традиції продовжуються на Вільшанщині, де проживають етнічні болгари.
Дні з 1 по 9 березня називають Мартиним тижнем. Розповідають, що давним-давно жила-була бабуся Марта. Одного разу загубила вона корову та пішла до лісу її шукати. Але завірюха занесла все довкілля снігом. Так більше ніхто і не бачив бабу Марту. На тому місці, де вона пропала, з’явився лісовий струмочок.
З тих пір саме в цей час здійснюються різноманітні обряди, які мають зберегти дім та всіх членів сім’ї від напастей.
1 березня, одягнувшись у червоний одяг та ставши спиною до дверей, хазяйки вимітають сміття з дому й спалюють його у дворі. Рано вранці вивішують червоні речі, щоб «бабуся Марта розсміялась».
У цей день діти повинні рано встати (інакше все літо будуть сонними), а перед сходом сонця тричі оббігти будинок та двір, промовляючи: «Біжіть, змії та ящірки, бабуся Марта йде».
У свято Баби Марти уся громада збирається разом, щоб подивитись, як горить солом’яне опудало. А разом із ним щезне й зло, яке накопичилось за зиму.
1 березня прийнято робити мартениці (мартенички), скручені з білої та червоної вовняних ниток.
З мартеницею пов’язана дуже красива легенда. У далекі часи, коли Болгарія була ще зовсім молодою державою та мала багато ворогів, хан Аспарух готувався до рішучої битви з візантійцями. У хана була любляча сестра, яка жила далеко від нього, в Бессарабії. Одного разу їй наснився сон, що її брат у небезпеці. Вона вирішила попередити хана про це: написала листа та прив’язала його білою шовковою ниткою до лапки ластівки. У дорозі пташка поранилася, і нитка стала червоного кольору. Але хан все ж таки отримав листа й переміг. А біло-червону нитку він залишив собі на пам’ять. З тих пір і з’явилася традиція дарувати мартениці з побажаннями здоров’я, щастя та добра.
Зазвичай, мартениці носять з 1 по 9 березня або до тих пір, поки не прилетять ластівки та лелеки. Виготовляє їх старша в домі жінка. Діти носять мартениці на шиї або на правій руці, а дівчата та молоді жінки ще й вплітають у коси.
