Обряд весілля та весільні пісні села Олександрівки

У переддень весілля (четвер-п’ятниця) випікають весільні шишки та коровай.

Коровайниці (жінки, які щасливі в шлюбі) при цьому співають.

Наша піч регоче –
Короваю хоче.
А припічок усміхається –
Короваю сподівається.

У суботу наречена з дружками ходять у вінках по селу, запрошують на весілля та роздають шишки зі словами:

Просили батько, просили мати,
І я прошу до нас на весілля.

Останніми запрошують батьків нареченого. Він із боярами (друзі, хлопці) так само запрошує своїх гостей. Останніми – батьків нареченої.

У неділю рано наречений із боярами, світилками (дівчата з рідні) та свашками (заміжні жінки з родини) йдуть до нареченої. Обов’язково несуть «гільце» (заквітчану квітами, цукерками та стрічками гілку вишні) та співають:

Подивися, Галю, у віконце – (2)
Іде Ваня, як сонце.
Кінь припав росою,
Сам молодий – красою.

Ой, що ж то за село,
Що в ньому весело?
Кругом нього зелененько,
Всередині веселенько.

Кругом нього сад-садовина,
Всередині – цвіт-калина.

Прийшовши до двору, жених з боярином викуповують наречену. Продає її брат або найближчий родич.

Дружки співають:

Братику-сопільчику,
Сядь собі на стільчику,
Січи-рубай – сестри не дай!
Сестриця – родина,
За столом, як калина.

Наречена з дружками сидять у цей час за столом. Брат – на місці жениха.

Гості жениха у дворі співають:

Ой доки ми та й стоятимемо
Сиру землю та й топтатимемо
Червоними чобітками,
Золотими підківками?

Брат виходить з-за столу, на його місце сідає жених. Заходять бояри, ставлять на стіл «гільце».

Співають:

Засвіти, мати, свічку,
Постав на столі.
Нехай же я подивлюся
Чи пара мені.

Засвітила мати свічку
Не одну – аж дві.
З ким схотіла, з тим і сіла
Ворогам на злість.

Мати запалює дві свічки, батьки благословляють молодих. Бояри сідають за стіл напроти дружок та викупляють у них букети.

Дружки співають жартівливі пісні:

Наш боярин пелехатий
Та й бігає попід хати!
Гроші позичає,
Квітку викупляє!

Наш боярин пелехатий
До столу прип’ятий,
Цвяхом прибитий,
Щоб не був сердитий.


Здригнулися стіни,
Як бояри сіли.
Ще більше здригнуться,
Як вони нап’ються!

Світилки відповідають:

Ой, чого ви причепилися?
Бодай ви показилися.
Наїлися кукурудзи –
Кричите, як чорногузи.
Наїлися гречки –
Мекаєте, як овечки.

Дружки співають:

Посіяли гектар проса, (2)
Почіпляли світилкам до носа.
Вам просо клювати,
А не з нами розмовляти.

Світилки співають:

Старша дружка, як дружка,
Друга, як пампушка,
Третя, як кобила,
Цицькою порося вбила.

А четверта, як постіл,
Та й проситься за стіл.
А п’ята без вуха,
Та й та пісню слуха!

Деякий час співають жартівливі переспіви, їдять, п’ють. Через певний час молодь проситься на вулицю.

Співають:

Староста старенький, (2)
Голубе сизенький,
Виведи нас з хати
На двір погуляти.

На двір погуляти
Та бояр повідати:
Чи не криві, не горбаті,
Чи уміють танцювати.

Староста подає молодим край рушника, за інший виводить їх з-за столу. Танцюють на подвір’ї.

Молодь викрадає наречену або її взуття, старшу дружку. Ведуться жартівливі викупи. В цей час весіллям керують старости (поважні чоловіки: 2 – від нареченої, 2 – від жениха).

Старости запрошують за стіл до чарки.

Запрошені співають:

Думай, думай ти, Іванку,
Думай ще й гадай!
Даємо тобі цю Галю,
Щоб ти шанував.

Щоб не були нашій Галі
Вікном двері,
Щоб не лягла вона спати
Без вечері.


Думай, думай, Галинонько,
Думай ще й гадай:
Плисти ж тобі дві річеньки,
А третій Дунай.

За Дунаєм – черешенька
З ягідками,
А вже ж тобі не гуляти
З парубками.

Ой, не сиди, Галю, боком –
Це ж тобі ненароком.
Присунься близенько –
Це ж твоє серденько.

Присунься ще ближче –
Це ж твоє найрідніше.

Співають свашки:

Де ж той дядько Йосип, (2)
Що горілку носить?
А він її тисне, тисне,
Нехай вона йому скисне!

Старости запрошують молодь до дарування.

Після дарування дружки співають:

Прощай, прощай, подруженько,
Бо ми вже йдемо,
Бо ми твоє дівування
Собі беремо.

Беріть, беріть, подруженьки,
Та й діліться,
Та й за моє дівування
Не сваріться!

Старости виводять усіх гостей з-за столу. Старший боярин викупляє придане нареченої (постіль та нічну білизну для молодої).

Свахи співають, випроводжаючи молодих до нареченого:

Оце ж тобі, моя мати,
На відході
Посадила дві яблуньки
У городі.

Ростіть, ростіть, дві яблуньки,
Не хиліться.
Живіть, живіть, батько й ненька,
Не журіться.

О, як же нам не хилитись –
Вітер повіває.
Ой, як же нам не журитись –
Дитя покидає.

Ідучи вулицею, свахи співають:

Вигортай, мати, жар-жар,
Буде тобі дочки жаль-жаль.
Кидай у піч дрова,
Зоставайся здорова!

Дружки розходяться по домівках, лишається тільки старша дружка. Молоді тричі низько вклоняються всім, хто зустрічається на шляху до молодого.

Люди говорять у відповідь:

Нехай вас Бог благословляє!
Кленовий місточок,
Гнися не ломися,
Молодії наші,
Низенько вклоніться.

Свахи співають:

Ой, вороги, вороги,
Не переходьте дороги!
Нехай перейде родина,
Щоб була щаслива година.

Хлопчики переливають дорогу водою перед молодими. Старший боярин кидає у відро копійки, а жених переносить молоду через воду на руках.          

Підійшовши до вулиці жениха співають:

Топи, мати, грубу! (2)
Ведемо тобі невісточку любу.
Ой, чи любу, чи не любу,
Аби була тепла груба!

На воротах молодих зустрічають хрещені батьки з хлібом-сіллю. Запрошують до хати. Молоді тричі вклоняються. На порозі хати їх зустрічають батьки з іконою. Молоді тричі кланяються. Батьки благословляють, а молоді цілують ікону.

За столом лунають жартівливі переспіви між свашками:

Мир, свашечки, миром –
Пиріжечки з сиром…
Ой, на печі кружка стояла,
А в ту кружку кицька насіяла.
Ми візьмемо тую кружку
Та напоїмо старшу свашку.

На другий день весілля, у неділю, хрещені батьки несуть молодій жінці снідати. Якщо вони припізнюються, гості жениха несуть молодим «на сніданок» солому, гарбузи, кукурудзу.

Гості снідають, співають весільні жартівливі пісні.

Якщо батьки одружують останню в сім’ї дитину, їх катають на прибраній тачці. Якщо ні – «перуть рядно»: на будь-яку доріжку-рядно ллють воду, кидають копійки, а батьки на ньому витанцьовують. Свашки у цей час б’ють з країв об землю – «перуть». Якщо батьки не можуть танцювати з якоїсь причини, це дійство виконують хрещені або будь-хто з родини.

Увесь день співають, танцюють, їдять-п’ють лише одружені гості. Молодь відсутня.

У понеділок – так звані «кури». Всі, хто гуляв на весіллі, мають зранку принести до батьків пляшку горілки та курку. Далі йдуть на роботу, а ввечері збираються на «кури». Тут вже керують розбитні свашки.

Співають:

Комин задимився –
Батько зажурився.
Мати надулася –
Дочка віддалася.

Ой, спасибі, понеділку,
Що зробив у стелі дірку.
Ми за тую дірку
Вип’ємо горілку.

Хто з гостей не приходить на «кури», того приносять у рядні. А потім вимагають викуп.