Репетиційний процес в аматорських ансамблях народних інструментів
Успішність репетицій безпосередньо залежить від творчої ініціативи кожного учасника колективу, від уміння грати разом.
Технічно грамотне ансамблеве виконання припускає синхронне звучання всіх партій (єдність темпу і ритму), врівноваженість звучання (єдність динаміки), узгодженість штрихів, єдність прийомів, фразування.
Перша технічна вимога спільної гри – синхронність: треба разом взяти і зняти звук, щоб перейти до наступного, разом витримати паузу тощо. Одночасний вступ усіх інструментів (наприклад, на початку твору) досягається ледь помітним жестом керівника ансамблю або кимось із його учасників. Щоб подати такий непомітний, але досить яскравий і вольовий сигнал, який миттєво відчують музиканти, необхідне тренування.
Також має значення одночасне закінчення звуку. Не синхронно знятий акорд справляє враження неохайності, як і не разом взятий. Тому в певні моменти кінець звучання може бути «підказаний» керівником.
Єдність у відчутті темпу особливо позначається під час пауз і при довго витриманих звуках. Для деяких виконавців звучання музики у ці моменти ніби припиняється або навіть розривається. Не розуміючи виразного звучання довгочасної паузи чи витриманого звуку, вони намагаються обминути складний для них епізод, прискорюючи темп.
В ансамблевому виконанні одним із найвиразніших художніх засобів є динаміка. Вона допомагає розкрити загальний характер та емоційний зміст твору, показати конструктивні особливості його форми. Важливого значення динаміка набуває у фразуванні. Адже по-різному поставлені логічні акценти радикально змінюють сенс музичного твору. Великої уваги заслуговують штрихи. Робота над ними – це уточнення музичної думки, знаходження найвдалішої форми вираження. Вибір того чи іншого штриха цілком залежить від змісту і його тлумачення виконавцями.