Сльози на сцені – сльози в залі… Під час вистави «Настане день» народного аматорського театру «Ровесник» Гайворонського Центру культури і дозвілля глядач перестає бути просто спостерігачем. Зникає межа між акторською грою та реальним життям, залишаючи по собі зворушливе відчуття: ти не самотній у своїх переживаннях.
Днями зала Кіровоградського академічного обласного театру ляльок була заповнена молоддю. Серед глядачів – і члени журі обласного огляду-конкурсу аматорських театральних колективів «Театральна весна Кіровоградщини». Гайворонці стали одними з тих, хто представив на огляді-конкурсі свою майстерність наживо, в режимі офлайн. І вони не помилилися.
Це була вистава про силу, незламність, про кохання і непохитну віру в те, що «настане день…» – день нашої Перемоги. На сцені – не вигадані персонажі, а ми з вами: дівчата-волонтери, які збирають продукти та ліки для воїнів, плетуть маскувальні сітки, хлопці, які вдень і вночі лагодять автівки для фронту, творчі колективи, які виступають на благодійних концертах.
Приємно вразив професійний вокал акторів, який пронизував кожну сцену, наповнюючи її щирими емоціями, а вдало підібраний відеоряд допомагав глядачеві ще сильніше відчути атмосферу, наповнену почуттями героїв. Коли зі сцени актори читали реальні листи з фронту та згадували загиблих земляків-гайворонців, зала затамувала подих. Найвищою точкою болю стала хвилина мовчання, під час якої демонструвався відеоряд зі світлинами полеглих героїв Гайворонщини.
Це була не просто вистава – це була справжня розмова з глядачем. Актори не грали – вони проживали кожне слово, кожну ноту і знаходили відгук у серцях глядачів.
Авторка та режисерка постановки – Олександра Волощук. Молода, талановита дівчина, для якої поштовхом до створення п’єси стала наша спільна реальність після 24 лютого.
Історія «Ровесника» – це взагалі унікальний приклад творчої спадковості. Колектив був створений ще у 1986 році, а вже у 1991-му отримав звання «народний». Засновницею та першим керівником була бабуся Олександри – Любов Панченко. Згодом естафету перехопила її донька – Вікторія Вакуленко, а останні п’ять років театром опікується вже онука – Олександра. На сцені ця родинна наступність виглядає надзвичайно зворушливо: пані Вікторія грає поруч із донькою, а у відеофрагментах задіяні маленька Софійка (четверте покоління!) та пані Любов, яка також є співавторкою сценарію.
Сьогодні в колективі близько 30 учасників різного віку, і кожен із них –частина цієї великої театральної родини. У репертуарі театру різножанрові вистави, які з успіхом йдуть на місцевій сцені. Він є постійним учасником та переможцем обласного огляду-конкурсу аматорських театральних колективів «Театральна весна Кіровоградщини». А Олександра вже працює над новою детективно-комедійною п’єсою, адже, за її словами, це дозволить глядачам просто відпочити від реалій нашого життя.
«Ровесник» – це не лише про творчість, а й про розвиток. Колектив став одним із переможців конкурсу спільних ініціатив у межах програми Британської ради «Youth connect for Ukraine». Їхній проєкт «Re: Stage» спрямований на розкриття потенціалу молоді через театр. Завдяки партнерству ГО «Агенція сталого розвитку «Хмарочос» з Кіровоградською ОВА, обласним театром ляльок гайворонці отримали кошти на гастролі, проведення майстер-класів, що дозволяє розвивати майстерність акторів та розширювати аудиторію.
І все ж, повертаючись до вистави, найсильніше враження залишила фінальна сцена. Актори вкотре повторювали пророчі слова: «Настане день, коли закінчиться війна». У цей момент зала піднялася в єдиному пориві. Довгі, нескінченні аплодисменти були не лише за майстерну гру, вони були за ту надію, яку молоді артисти подарували кожному. Адже їхні слова – щирі, проникливі та емоційні – змусили кожного повірити: цей день обов’язково настане.
