Методичні поради щодо гри на дитячих музичних інструментах
Гра на музичних інструментах індивідуально та в оркестрі приносить дітям велике задоволення, організовує їх, заохочує до активного музикування, виховує увагу, навички ансамблевого виконання, розвиває пам’ять, музично-слухові уявлення, чуття тембру, ритму, форми; допомагає зосередити увагу на різних елементах музичної виразності (динаміки, штрихах, ритмі тощо).
В основу підготовки дітей до гри на музичному інструменті в цілому ставиться виховання чуття ритму. При цьому необхідно здійснювати диференційований підхід до навчання. Дитячий колектив умовно можна поділити на три підгрупи й заняття проводити з урахуванням можливостей будь-якої. Кожна з них виконує завдання, які їй під силу. Поступово ускладнюючи навчальний матеріал, підгрупи дітей зі слабкими і посередніми здібностями можна підняти до бажаного рівня й поєднати з більш розвинутими дітьми. Необхідно намагатися давати середні завдання, які були б не дуже складними для слабкої групи, та не дуже простими для сильнішої групи.
Дитячі інструменти нерідко нагадують справжні, але вони спрощені й не повністю відтворюють звучання повноцінних інструментів, хоча мають іноді їх назви, схожі за зовнішім виглядом, звучанням і способом звукоутворення.
Знайомство з навичками гри краще починати з групи ударних інструментів. Під час гри на бубоні можна отримувати різні за силою й характером звучання звуки залежно від того, де і як зроблений удар (пальцями чи долонею). Бубон слід тримати у лівій руці вертикально. Якщо він із дзвіночками, можна видобувати звук, підіймаючи руку з бубном вгору, роблячи «cтрушуючі» рухи.
Гра на металофоні, ксилофоні, дзвіночках залежить від уміння володіти молоточком, адже від точності удару по пластині залежить якість відтворюваного звуку. Кисті рук повинні знаходитися, як і сам інструмент, трохи нижче пояса. Молоточок має вільно лежати на вказівному пальці та підтримуватися великим пальцем. Кінець ручки молоточка має вільно ходити по долоні.