Основні напрямки діяльності аматорських фольклорних колективів
Фольклорними колективами вважають:
– фольклорно-етнографічні гурти, учасниками яких є носії фольклору (виконавці старшого віку);
– фольклорні колективи, ансамблі автентичного співу, учасники яких не є носіями фольклору, але вивчають пісенні зразки і переймають співочі традиції від виконавців старшого віку або з інших наявних джерел (аудіо записів, збірок).
До складу фольклорного колективу можуть залучатися народні музики (троїсті музики), які використовують традиційні у побуті інструменти: скрипка, цимбали, сопілка, бубон та виконують народні інструментальні награвання, головним чином, танцювальну музику.
Фольклорний колектив може обирати один або кілька напрямків творчої діяльності:
– виконання народних пісень в автентичній манері;
– відтворення та показ народних календарних, родинно-побутових обрядів, ритуалів, звичаїв (вечорниці, ігрища, забави), дитячих, підліткових ігор та забавлянок тощо;
– виконання народної інструментальної музики на традиційних інструментах в автентичній (давній) манері народної гри й музикування;
– дослідження, фіксація, збереження та популяризація явищ нематеріальної культурної спадщини.
Репертуар фольклорних колективів складають твори різних жанрів давнього походження, що побутують у даній місцевості або етнографічному регіоні: календарно-обрядові, родинно-обрядові, історичні, чумацькі, козацькі, рекрутські, балади, ліричні та інші пісні, що виконуються в автентичній манері з дотриманням особливостей народного гуртового співу. Загальними ознаками автентичної манери співу усіх регіонів України вважаються специфічне звуковидобування (природний звук, незначна вібрація голосу), близька до розмовної мови дикція, щільне грудне звучання, виконавські прийоми (розспівування окремих складів музичного тексту, «під’їзди» до звука, словообриви, огласовка тощо).
При виконанні хороводних, ігрових пісень використовуються рухи, елементи хореографії, що відповідають традиційному виконанню цих жанрів. Сценічна поведінка при відтворенні автентичного фольклору повинна відповідати особливостям традиційного народного виконання, народної етики, не допускати зайвих надуманих рухів, жестикуляції, міміки, естрадної манери поведінки.