Ця жінка не боїться займатися новими справами, завжди вірить у свої сили. Ще з дитинства вона була закохана у народне мистецтво: співала, виразно читала вірші, брала участь у заходах. Здібності дівчини помітила режисер народного аматорського театру Ольга Голоцван і запросила її до колективу. Так розпочалося сценічне життя Наталії Морковської. Вона грала головні ролі у виставах «Жених на прокат» М. Барського, «Вдовині весни» Н. Білоус, «Безталанна» І. Карпенка-Карого, брала активну участь у виступах агітбригади. Дякуючи підтримці Ольги Голоцван та художнього керівника Галини Лісової, наступною життєвою сходинкою стало навчання у Дніпропетровському училищі культури, де Наталія здобула кваліфікацію «Режисер театралізованих свят, керівник аматорського театрального колективу».
Трудова діяльність розпочалася у 2013 році у рідній Липняжці на посаді керівника дитячих гуртків – театрального та лялькового. Дівчина вирішила перетворити старе складське приміщення на затишну театральну світлину. Це починання підтримав і тодішній сільський голова Віктор Торовик, і родина Морковських: через деякий час стіни прикрашали яскраві казкові малюнки, була побудована сцена, придбані куліси. Наталія разом із дітьми шила костюми, малювала декорації, створювала казкових героїв. Прем’єрою стала вистава за мотивами української народної казки «Ріпка», яку показали першим відвідувачам – малюкам із дитячого садочка. А потім було театралізоване обрядове дійство «Вертеп», казкові вистави «Як аукнеться, так і відгукнеться», «Чарівна жаба», «Червоний ліс», «Зайчикова тітонька», «Усі миші люблять сир», «Горе у мішку», «Солом’яний бичок» та інші. Вихованці Наталії – активні учасники обрядових дійств, народних свят, патріотичних заходів, які проводять у селі.
З 2017 року Наталія Морковська очолила театр малих форм, а згодом стала керівником народного аматорського театрального колективу. Її перша режисерська робота – вистава «Любов зла, або До ворожки не ходи» О. Венедиктової, а потім були «Згадка про молодість» Н. Білоус, «На перші гулі» С. Васильченка, «Сватання» Г. Квітки-Основ’яненка, де вона показала себе не тільки як режисер, а й як талановита актриса.
Дехто з односельців дивується: «Як можна все встигати? Звідки у цієї тендітної привабливої жінки стільки енергії, працездатності та природного смаку?». Встигає… Адже без театру не уявляє свого життя. Репетиції, виготовлення декорацій, пошиття костюмів, участь в обласному огляді-конкурсі аматорських театральних колективів «Театральна весна Кіровоградщини», Всеукраїнському святі театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», різноманітних онлайн-конкурсах.
Війна внесла корективи у діяльність театрального колективу: актори на чолі зі своїм керівником долучаються до волонтерської діяльності, беруть участь у різноманітних благодійних ярмарках та акціях. І мріють… Про нові вистави і ролі, вдячного глядача і бурхливі оплески, мріють про Перемогу.
