Вперше старовинний обряд «Липнязьке весілля» було показано у 1969 році. В обряді налічується близько шістдесяти весільних пісень, а також використовуються старовинні липнязькі танці: «Шир», «Карапет», «Липнязька полька».
У суботу, перш ніж піти до церкви на вечірню службу, молоду вбирають у весільне вбрання. Вона бере спечену весільну шишку і зі старшою дружкою йде кликати дівчат у дружки.
Дружки співають:
Чим я тобі, моя ненько, не вгодила,
Що ти мене з дружечками відрядила?
Не вгодила, ненько моя, і не вгодю,
Розчесала русу косу та й ходю.
Розчесала русу косу з лєнточками,
Обходила всю родину з дружечками.
Ой ходим ми, ходим (2)
Та все одним слідом,
Зеленою лободою
За нашою молодою.
Де бджілоньки гудуть,
Там дружечки ідуть.
Калиновим мостом
Невеликі ростом.
Співаючи, дружки заходять до хати тих людей, яких запрошують на весілля.
Гнися, калино, гнися,
Гнися – не вломися.
Молода Марусю,
Низенько вклонися.
Молода вклоняється, тричі цілує всіх присутніх у хаті й запрошує на весілля, промовляючи при цьому: «Просили тато, мама, і я прошу Вас на наше весілля». Хазяйка дякує за запрошення.
Дружки співають:
Ой крикнула утка
На все село чутка.
На жовтім пісочку,
В вишневім садочку
Дощик накрапає,
Хмарка наступає.
Молода Маруся,
Як мак, процвітає.
По закінченні молода з дружками, а молодий з боярами йдуть до церкви на вечірню службу. Всю вечірню молоді стоять поруч, а потім направляються до батьків молодої.
Дружки співають:
Лети, лети, соколоньку,
Поперед нас
Та дай звісточку швидше за нас.
Нехай матінко да чує,
Нам горілочку готує.
Рости, сосна, в гору –
Нам близько додому.
Рости, сосна, вище –
Нам додому ближче.
Рости, сосна зеленесенька, –
Нам додому веселесенько.
Сидить братічок на терні,
Вигляда сестрицю з вечерні.
А місяць зірку минає,
Сестри з вечірні немає.
А місяченько заходить,
Сестра з вечірні приходить.
Помагай Бог всьому,
А хто в цьому домі:
Й старому, й малому,
Й Богові святому.
Усі сідають за стіл вечеряти.
Дружки співають:
Начинається, мій батеньку,
Весіллячко в нас.
Нехай воно починається,
Якби в добрий час.
Батько дітей частує,
Щастя й долі віншує.
Як жити будемо –
Про вас не забудемо.
По вечері мати молодої дає шишку, і молоді йдуть до батьків молодого (у молодого виконуються ті ж самі пісні, що й при запрошенні на весілля).
Повечерявши у батьків молодого, молода разом із дружками йде додому, молодий з боярами проводжає їх.
Вдома молоді знімають весільне вбрання.
На другий день, у неділю, молоді вбираються та йдуть до церкви вінчатися. Після вінчання направляються до молодого додому.
Дружки співають:
Ой були ми в церкві,
Молилися Богу,
Святому Миколі,
Що стоїть на престолі.
Схилилася вишня
Зверху до коріння,
Вінчалась Маруся
Зранку до полудня.
Лети, лети, соколоньку,
Поперед нас
Та дай звісточку
Швидше за нас.
Нехай матінка почує,
Нам горілочку готує.
Рости, сосна, вгору,
Нам близько додому.
Рости, сосна, вище,
Нам додому ближче.
Рости, сосна зеленесенька,
Нам додому веселесенько.
Котилося яблуко з Миргорода,
Підкотилося під ворота.
Відчиняйте ворота,
Бо йде Маруся молода.
Вийди, вийди, матінко, з калачем,
Повінчали твою дочку з паничем.
Не так з паничем, як з мужиком,
Зав’язав піп руки рушником.
Схилилася вишня,
Як матінка вийшла
До свого дитяти
Просити до хати.
Розовії квіти,
Кланяються діти
І батьку, і неньці,
Всій своїй родиноньці.
Пообідавши і повеселившись, молодий виряджає молоду разом із дружками додому, а сам бере своїх старостів, бояр та свашок і теж направляється до молодої.
Свашки співають:
Виряджай мене, ненько, хорошенько
Аж до тої тещоньки гордої,
До Марусі молодої.
Ой на горі жито,
А в долині – м’ята.
Скажіть, люди добрі,
Де сватова хата?
Ми до свата йдемо,
Шишечки несемо,
Шишечки пшеничні,
Щоб були величні.
Біля воріт батьків молодої стоїть лавка, на якій лежить хліб-сіль, стоїть відро з водою та кухоль. Молодий пробує воду та хліб-сіль, дає викуп грішми за молоду.
Свашки співають:
Ви – селяни-городяни,
Просимо вас:
Не ставайте на воротях проти нас.
Бо в нас листоньки від короля.
Ой на хаті зілля,
А в хаті весілля.
На дворі бояри,
Як мак процвітали.
Із хати з хлібом-сіллю виходять батько й мати молодої і запрошують до хати. Молодий тричі вклоняється їм, цілує хліб та руку і заходить до хати.
Дружки співають:
Заглянь же, Марусю, у віконце:
Стоїть там Іванко, як сонце.
Кінь його припав росою,
Він сам молодець красою.
Свашки співають:
А в наших дверях три свити –
Не проїхати, не пройти.
Тільки соколу летіти,
Коло Марусі сидіти.
Заходять світилки, бояри, старости і свашки.
Дружки співають:
Де бояри забарилися?
Чи на мосту провалилися?
Чи сіно носили, чи хліба просили?
Чи у полі з грабельками?
Чи по селу з торбинками?
Свашки співають:
Ми сіно не косили,
Ми хліба не просили.
Не по полі з грабельками,
Не по селу з торбинками.
Світилка стоїть з незасвіченим світильником.
Дружки співають:
Не стій, світилко, за плечима, (2)
Не світи очима.
А засвіти свічечками
Перед нами, дружечками.
Засвіти золотенькими,
Перед нами, молоденькими.
Свашки співають:
Огірки зелені (2) –
Дружечки скажені.
Огірки поїли,
Щоб ви поніміли.
Дружки співають:
Розові цвіточки (2) –
Ви, свашки, – хазяйські дочки.
Ой, як би ви совість мали,
То ви б цеї не співали.
Тарах, свашечки, тарах,
Під столом котів пара.
Вам з котами гратися –
Не з нами змагатися.
У хаті за столом сидить молода, біля неї з одного боку дружки, з іншого – брат або племінник. Вони «захищають» молоду – не пускають молодого і вимагають викуп. Після невеличкого торгу молодий дає гроші, старости – горілку та шишки.
Дружки співають:
Татарин, братику, татарин,
Віддав сестрицю задаром,
А русу косу – за п’ятак,
Біле личенько – за так.
Брат встає. Староста заводить молодого за хусточку і садовить його біля молодої.
Свашки співають:
Дружечки-паняночки,
Становіться на лавочки
Та дайте дорогу
Князеві молодому.
Слідом за молодим до столу сідають бояри, свашки. Молодий цілує молоду.
Свашки співають:
Цінована тарілочка, цінована,
А вже ж моя Маруся цілована.
А хто ж тую тарілочку цінував?
Іван Марусю цілував.
Молода подає молодому хустку, яку він повинен викупити.
Дружки співають:
Здвигнулися стіни, (2)
Як бояри сіли.
Ще більше здвигнуться,
Як горілки нап’ються.
Старша дружка бере кухоль із водою і ллє старості на руки (під стіл).
Дружки співають:
Миє дружка ручки (2),
Поглядає на кілочки.
Чи не висять рушнички,
Щоб витерти ручки?
Старша дружка подає старості на тарілці рушник, який він повинен викупити, а після цього перев’язує його цим же рушником.
Дружки співають:
Наш дружко прибрався, (2)
Сім днів не вмивався.
Взяли його дружки
Та й повели до калюжки.
Нахилили, вмили
Ще й серпом побрили.
Перевеслом підперезали,
Дружкувать послали.
Молода дає сестрі червону квітку, яку вона повинна пришити на картуз молодого.
Свашки співають:
Зятю мій коханий, (2)
Ти ж мені непоганий.
Ти ж мою сестру любиш,
Ти ж мені лєнту купиш
За Марусу молодесеньку.
Молодий дає сестрі стрічку та шишку.
Дружки співають:
Починається, мій батеньку,
Весіллячко в нас.
Нехай воно починається,
Якби в добрий час.
За городом калина,
Там Марія ходила,
Калиноньку ламала
До личенька рівняла,
Батенька питала:
– Чи я буду, тату, такая,
Як калинонька цяя?
– Будеш, донечко, будеш,
Поки в мене ти будеш.
Як підеш од мене,
Спаде личенько в тебе.
Як з калини роса,
З тебе, доненько, краса.
Як з калини листячко,
З тебе, донечко, личенько.
Староста старесенький,
Голубе сивесенький,
Виведи нас з хати
На двір погуляти.
На двір погуляти,
Боярів оглядати:
Чи високі, чи низькії,
Чи далекі, чи близькії,
Чи високі підбори,
Чи чорнії брови,
Чи не криві, не горбаті,
Чи уміють танцювати.
Свашки ідуть додому. Староста за хусточку виводить з-за столу молодих, які вклоняються на всі чотири сторони по три рази. Після цього грають музики, всі танцюють.
Увечері молодий забирає молоду додому. Батьки дають їм скриню з приданим.
Дружки співають:
Прощай, прощай, подружечко,
Бо ми вже йдемо,
А вже твоє дівування
Собі беремо.
Беріть, беріть, подружечки,
Та й поділіться,
Та й за мене, молодую,
Не журіться.
А брат сестрицю випровожа,
Васильками доріжку устеля.
Оце тобі, сестрице дорога,
Іди до свекрухи здорова.
Дружки йдуть додому, всі інші – до молодого.
Свашки співають:
Топи, мати, хату раненько, (2)
Бо прийде син-соловейко.
Та привезе скриню-бариню
Ще й молоду княгиню.
Топи, мамо, грубу,
Бо везуть невістку любу.
Хоч люба-нелюба,
Аби тепла груба.
Батьки зустрічають молодих із хлібом-сіллю, молоді тричі їм кланяються, потім вклоняються боярам. Присутні запрошуються до хати.
Усі сідають до столу. Біля молодої на місце старшої дружки сідає брат молодої і починає знімати з неї вбрання.
Свашки співають:
Було літо, було літо,
Та й стала зима.
Посіяла чорнобривці –
Перейшла пора.
А вже тії чорнобривці розцвітаються,
А вже ж тая руса коса розплітається.
Ой, де ж цеї дівчини мати (2),
Що звеліла віночок зняти?
Із такої молоденької,
Як ягода червоненької?
Ой, дивіться, люди (2),
Що з тієї пані буде!
З хліба – паляниця,
З дівки – молодиця.
