На території Великосеверинівської сільської об’єднаної територіальної громади старовинні українські народні пісні виконують люди старшого покоління.
Українську народну пісню «Хоч би швидше вечір» записано працівниками сільського Будинку культури у 1991 році від Таран Віри Аврамівни, 1927 року народження, жительки с. Великої Северинки.
Українську народну пісню «Туга за тугою» записано від Доценка Івана Миколайовича, 1943 року народження, жителя с. Великої Северинки.
Виконують пісні учасники аматорського фольклорного колективу «Вербиченька» Великосеверинівської філії Оситнязького Центру культури і дозвілля Великосеверинівської сільської ради.
Хоч би швидше вечір
Старовинна українська народна пісня
Хоч би швидше вечір,
Та й сонечко зайшло.
Може б моє серце
Та й до мене прийшло.
Хоч би не до мене –
До моєї хати.
Відчиняй дверечка,
Щоб
не чула мати.
А як відчиняла –
Легенько вздихала,
А як виряджала –
Плакала, питала:
«Чи ти мене любиш?
Чи з мене смієшся?
До другої ходиш
Та й не признаєшся».
«А я тебе люблю
Ще й любити буду.
Признаюсь по правді,
Що сватать не буду.
Бо не велить батько
І не велить мати,
Ще й рід не дозволить
Покриточки брати».
Туга – за тугою
Старовинна українська народна пісня
Туга – за тугою,
Журба – за журбою.
Дала мене мати
Заміж молодою.
А як віддавала
Та ще й наказала:
«Щоб ти, моя доню,
Дома не бувала».
За сонцем не бачу,
За вітром не чую,
За недобрим мужем
Дома не ночую.
Пусти мене, милий,
До броду по воду,
До броду по воду
Аж до мого роду.
«І сам не піду я
Й тебе не пущу я,
Бо ти скажеш роду
Про нашу незгоду».
Як будуть питати –
Я буду мовчати.
Як поллються сльози –
То я вийду з хати.
Туга – за тугою,
Журба – за журбою.
Дала мене мати
Заміж молодою.
